Лібертаріанство в одному графіку

Лібертаріанство у одному графіку

Лібертаріанство в одному графіку
Лібертаріанство в одному графіку

Головна теза колективістів: державне управління – це відсутність хаосу. Насправді, історія демонструє здатність людей до самоорганізації навіть в умовах стихійних лих. Рим досяг величі у період свободи, поки був республікою, і рухнув після того, як перетворився в імперію, коли посилилося державне регулювання. Зростання податків і посилення державного регулювання зруйнувало економіку Рима, і варвари змогли його захопити.

Помилка багатьох підручників з економіки полягає у неправильному визначенні поняття «економічна свобода». Цей термін трактується як «можливість укладати економічні угоди». Насправді, економічна свобода – це свобода реалізовувати економічні рішення. Тобто, ліберал заборонить продавати молоко, що скисло. А якщо є люди, що готові купити його зі знижкою?

На графіку зображено пояснення лібертаріанства по відношенню до інших філософій.

  • Авторитаризм – це обмеження економічної і особистої свобод;
  • Консерватизм – широка економічна свобода і обмеження особистої свободи;
  • Лібералізм – широка особиста свобода і регульована економічна свобода;
  • Лібертаріанство – це широкі свободи, як економічні, так і особисті.

Всі ці напрями напряму базуються на твердженні, що будь-який суб’єкт приймає рішення на основі раціоналізму. Але це не твердження, а припущення. «раціоналізм» говорить про те, що у процесі прийняття рішення суб’єкт порівнює витрати і здобутки і діє таким чином, щоби здобутки перевищували витрати. Але продаж продукції зі збитком часто в інтересах суб’єкта, наприклад продаж несвіжих товарів харчуванням зі збитком.

Лібертаріанство немає нічого спільного із анархізмом. Основна задача лібертаріанства не створювати конкуруючі уряди, а захистити капіталізм у першозданному вигляді на основі об’єктивних законів.

Багато лібертаріанців знайшли обгрунтування своїх поглядів у філософії об’єктивізму Айн Ренд, художнє зображення якої подано у романі “Атлант розправив плечі”.

Ціль не виправдовує засоби.