Партнерство в бізнесі. Семінар мільйонера з Києва

Київ, Україна. 04 березня 2018 р

             До особистостей можна ставитися по-різному, але успішні історії економічного виживання допомагають сформулювати власне бачення бізнес культури того чи іншого регіону та суспільства. Гарік Корогодський – успішний підприємець з Києва, єврей за походженням, співвласник об’єктів нерухомості в м.Києві вітринна ціна яких – понад $200 млн. Первинне накопичення капіталу відбулося в 90-і рр під час роботи над бізнес проектами в Україні, Росії та Ізраїлі. За легендою – силові методи під час роботи застосовувалися виключно у випадках необхідності захисту бізнесу. Від вантажника і сторожа, фарцовщика і спекулянта всього на світі до багатомільйонного бізнесу. Ця історія в менших масштабах повторюється в біографії багатьох підприємців з України, які почали свій шлях в 90-х – з армії або з інших видів діяльності, не пов’язаних з підприємництвом, у продаж дефіцитного імпортного одягу, далі нафто- і зерно-трейдинг і, якщо вдавалося зберегти життя в криміногенній обстановці, подальше інвестування в об’єкти нерухомості.

Епатажність – відмінне маскування у бізнесі

             Оскільки гроші люблять тишу, жоден успішний діючий підприємець не розкриє секретів економічного виживання і процвітання. Найчастіше це везіння і зв’язки, а не праця і професіоналізм. Нам залишається лише читати між рядків і аналізувати правила поведінки у тому чи іншому суспільстві. Під час відкритого семінару в неділю, 4 березня 2018 р Гарік Корогодський озвучив власні правила ведення бізнесу, які відмінно характеризують підприємницьку культуру в Україні, від початку 90-х до сьогоднішнього дня з точки зору людини, що успішно пройшла цю школу. Виходячи з виступу, правила дорожнього руху в Україні вимагають від підприємця і інвестора певної поведінки.

Стеж за мітлою. Підприємці в Україні вважають життєво необхідним залишити за собою «останнє слово» під час торгу, що призводить до зриву багатьох угод. Необхідно уникати «останніх слів», контролювати язик і залишати простір для переговорів.

Третій варіант. Не вибирати з 2-х запропонованих варіантів. Вам надають ілюзію вибору. В Україні завжди можна домовлятися на основі власного третього варіанту співпраці.

Ніколи не приймати миттєвих рішень. Улюблена пастка шахраїв в Україні – створення ситуації, в якій рішення необхідно прийняти негайно, інакше можливість мине. Чим більше пауза в ухваленні рішення – тим вищі шанси на успіх. В Україні не дають на першому побаченні.

Все обговорене – завжди записувати на папері. Коли ви вже про все домовилися і почали все записувати на папері, з’ясовується, що кожен домовився про своє і тоді починається другий раунд переговорів.

Чому Ви пропонуєте 50/50? А чому не 80 мені, в 20 – Вам? 

Використовувати єдину термінологію. Заздалегідь обумовлюються терміни «прибуток», «реінвестування», «вартість активу» і ін. Підприємці в Україні по-різному розуміють ці поняття. Наприклад, якщо під прибутком розуміють прибуток операційний, то в українських компаніях він завжди відсутній.

Цементувати дружбу між партнерами. Придумати менеджера, який винен у сварці між партнерами і звільнити, якщо потрібно. В Україні кажуть «два українці – три гетьмани (командира)». У кожного своя думка, але інтереси компанії повинні бути вище.

Не ховатися за менеджмент. В Україні будь-який бізнес – персоніфікований: кажуть «це об’єкт Петренко», «це об’єкт Іваненко». Завжди за активом мають на увазі його власника. Цього не можна уникнути, тому конфліктні ситуації повинні бути пройдені з особистою участю власника.

Не проводити наради. У Радянську епоху на державних підприємствах левову частку часу співробітники проводили на нарадах. Нарада – це марні часовитратні збори групи людей, що не беруть участі в обговоренні та прийнятті рішень, єдиною метою яких є відволікання від реальної роботи. Якщо людина не має можливості висловитися – вона не повинна бути присутньою на зборах.

Одружуватися необов’язково. На Заході поширеним методом мотивації менеджерів є перетворення їх в міноритарних партнерів. Таке рішення не є правильним, оскільки не дає можливості в подальшому звільнити такий менеджмент. Рекомендується використовувати management fee – винагорода за роботу, і ніколи – частку в бізнесі.

навіть можна не обіцяти

Хто для вас новий партнер. Згідно методології Ізраїльської розвідки, всіх партнерів пропонується поділити на терористів і повій. Причому, терорист не може бути повією, а повія може бути терористом. В Україні рекомендується брати в партнери виключно людей, яких добре знаєш. Не розмовляйте з незнайомцями.

Не читати бізнес книги. Бізнесмен в Україні не закінчував Гарвард і не має MBA. Часто, в його активі лише середня школа. В Україні поширений жарт: «Розумний – знає багато, мудрий – знає, де знайти розумного». Однак, місцевий підприємець добре вивчив уроки вулиці і слід довіряти його інстинктам, навіть якщо бізнес література рекомендує написати попередній детальний бізнес-план.

…і не ходіть на бізнес-тренінги

Правосуддя бере у тих, хто має рацію. В умовах стійкої культури підкупу суддів, необхідно завжди забезпечувати юридичну правоту, оскільки Український суд бере хабарі саме за чесні рішення, навіть якщо протилежна сторона запропонувала більше.

Мати план евакуації. Учасники бізнес-проектів в Україні на етапі початкового інвестування ніколи не домовляються про те, як вони будуть розходиться і яка процедура продажу частки. Існує жорсткий варіант, за якого учасник проекту може втратити частку тільки тому що не зможе відповісти на цінову пропозицію купівлі його частки іншим учасником. Існує варіант надання можливості кожному з учасників продати бізнес цілком за певну суму. Але всі, абсолютно всі плани виходу з проекту, аж до обмеження кількості вимог продажу частки на одиницю часу, повинні бути обумовлені заздалегідь.

Як обрати президента? Хто пообіцяє досягти вищого прибутку – той і президент. А коли обумовлений термін вийде – інструкція на фото. 

Схема 50 на 50 в бізнесі приречена на успіх. Краще може бути тільки 70% на 70%, але в бізнесі тільки 100%. Розподіл 50% на 50% приречує партнерів на необхідність домовитися. Навіть якщо існують міноритарні власники бізнесу, необхідно об’єднати частки основних учасників в один пул, щоб виключити спокусу переманити на свою сторону міноритарія і мати 50% + 1 голос при прийнятті рішень.

Бізнес повинен бути завжди готовий до продажу. Завжди існує цінова надбавка за «унікальність», «прибутковість» або «неповторність» бізнесу. В кожну хвилину він має ціну і завжди повинен бути готовий до продажу за найвищою ціною. Схема володінь бізнесу в Україні завжди однакова – від великих компаній до середніх. В основі завжди офшор, який володіє 100% активів в Україні. Розподіляються частки саме в офшорі. Це – класична схема захисту від рейдерських захоплень підприємств в Україні.

Класична схема захисту власників активів компанії в Україні від рейдерських захоплень. Власник активів в Україні – Кіпрський офшор, частки якого і є частками учасників компанії.

Описані правила – це лише невелика частина правил дорожнього руху і економічного виживання для ведення бізнесу в Україні. Вони дійсно написані великими сумами втрачених багатьма людьми грошей і часу. Навколишнє середовище зобов’язує їх виконувати.